17 жовтня поточного року перемиська громада попрощала видатного сина Перемиської землі, випускника довоєнної школи ім. М. Шашкевича – професора Степана Заброварного. Похоронні богослужіння о год. 10.00 почалися Святою Літургією та Панахидою в греко-католицькому Соборі Івана Хрестителя. Опісля покійного поховано на Головному цвинтарі в Перемишлі. У похороні взяли участь м. ін. перший і теперішній голова ОУП – Юрій Рейт і Мирослав Скірка, а також дирекція, вчителі й учні перемиської Шашкевичівки.
Юрій Рейт у прощальному слові згадував співпрацю з професором, коли формувалися структури організації. Мирослав Скірка назвав покійного велетнем та киборгом, людиною великого формату. Від імені перемиського відділу Українського вчительського товариства та перемиської Шашкевичівки про заслуги й деякі події з життя покійного сказала Ірина Спольська-Мокляк.
Професор Степан Заброварний народився у селі Станіславчик, з якого, як малий xлопець, кожний день долав дорогу до Перемишля, де навчався в Шашкевичівці, тому нам, учителям та учням тієї школи, він був так близький і дорогий. Згодом студіював у Вищій економічній школі в Щецині. 1993 року отримав звання професора. Був він економістом за освітою, але істориком за пристрастю.
Покійний довгі роки жив і працював у Щецині, але все тужив за перемиською землею і мріяв, щоб туди повернутись. І оцю мрію він нарешті здійснив.
Ім’я професора записане не тільки у Вікіпедії, але й Енциклопедії історії України та Енциклопедії сучасної України. Сотні його публікацій вміщені у наукових часописах, «Нашому слові», «Українському календарі» та «Українському альманасі».
Покійний окрім економіки цікавився політикою, культурою демографією та шкільництвом. Багато його наукових праць стосується Перемищини. Це між іншими книжки: «Українське село Станіславчик над Вігром», «З хроніки Народного дому в Перемишлі», «ІІ Державна жіноча вчительська семінарія в Перемишлі», а також монографія «Перемиська Шашкевичівка», яку написав у співавторстві з Іриною Спольською-Мокляк. Крім того Професор був співавтором і редактором тритомного видання «Перемишль і перемиська земля протягом віків».
Покійний був не тільки вченим, але й суспільним діячем: насамперед співзасновником і довголітнім членом керівних органів ОУП, заступником голови цієї організації, а також Наукового товариства ім. Тараса Шевченка у Польщі, головою Комісії національної пам’яті. На щецинському радіо редагував передачі УСКТ і ОУП.
Його заслуги були широковідомі й визнані, що підтверджено присудженням багатьох нагород і відзначень. Це між іншими: Золотий хрест заслуги, Кавалерський хрест «Polonia Restituta», Медаль національної едукації та Золота медаль «Сторож пам’яті» Українського історичного товариства у Польщі.
Покійний був людиною привітливою, чесною і скромною, ніколи з його уст не можна було почути поганого слова про інших. З другого боку, завжди відверто висловлював свої думки.
З глибоким сумом прийняли ми вістку про відхід у вічність Професора. Ще чотири тижні тому йому виповнилось 94 роки і з тієї нагоди його відвідали вчителі та молодь з Шашкевичівки.
Родині покійного у цей скорбний час висловлюємо щире співчуття. У наших серцях назавжди залишиться світла пам’ять про професора, який мав близькі контакти з нашою школою, і якому так багато завдячує українська громада і науковий світ. Нехай перемиська земля буде йому пухом, а душа оселиться там, де нема болю й печалі.
Вічна Йому пам’ять!