Пам’ятай про Крути
В цьому році виповн
илася 101 річниця бою під Крутами. 29 січня 1918р. на залізничній станції Крути відбулася нерівна боротьба київських курсантів і козаків “Вільного Козацтва” проти підрозділу російської Червоної гвардії. Наших було від 400 до 800 чоловік, ворога – 4 000. Проте, попри таку разючу нерівність сил, протягом 5-годинного бою, оборонцям української державності вдалося призупинити наступ московської навали на Київ. Завдяки цій затримці ворога, українці змогли укласти Берестейський мирний договір, який означав міжнародне визнання Української Держави.
Серед загиблих у бою під Крутами студентів, було двоє колишніх учнів нашої „Шашкевичівки”. Іван Сорокевич – син греко-католицького священника з села Уйковичі та Григорій Пипський народжений в селі Мальговичі.
Якою ж була історія цих героїв? Після закінчення школи ім. отця Маркіяна Шашкевича в Перемишлі, хлопці поїхали навчатися до Другої Київської Української Гімназії ім. Кирило-Мефодіївського Братства. Вже як учні цієї гімназії вони зголосилися до Студентського куреня Січових Стрільців. А в січні, 1918р. попри те, що не мали грунтовної військової підготовки, добровільно подалися захищати Україну під Крутами. Після бою полонених зі Студентської сотні більшовики розстріляли. Перед розстрілом саме Пипський почав співати „Ще не вмерла Україна…”
В часи радянської окупації, подвиг „Крутянців” усіляко за
мовчувався, а їхні могили, як і в Крутах, так і на Аскольдовій Могилі в Києві, були знищені. Щойно в 1998р, патріоти з усієї України усипали символічну Братську Могилу при станції Крути. В 100-ту річниці бою під Крутами, ми – учні Комплексу Загальноосвітніх Шкіл ім. отця Маркіяна Шашкевича в Перемишлі, натхнені подвигом „Крутянців” вирішили вшанувати пам’ять наших славних попередників. Влітку, 2018р. ми взяли грудки землі з рідних сіл Сорокевича та Пипського, а 29 січня 2019р. під час офіційної церемонії вшанування героїв Крут висипали привезену нами землю на Братську Могилу. За упокій душ Івана та Григорія місцевий священник відправив панахиду, а також посвятив пропам’ятну дошку, яку ми привезли з Перемишля.
Працівникам меморіального комплексу ми передали матеріали про долю українців Перемишля, на протязі століть, яку підготував наш вчитель історії України – Богдан Білий.
Ми далеко не перші в Перемишлі, хто згадав про подвиг Героїв Крут. Вже в 1918р. перемиська поетеса Уляна Кравченко присвятила цій події вірш – „Під Крутами”, цитату з якого ми помістили на установленій в Крутах дошці.
Про Івана Сорокевича та Григорія Пипського нагадує також таблиця в нашій школі. Вона була встановлена зусиллями Володимира Пайташа – видатного довголітнього українського суспільно-культурного діяча в Перемишлі.
Минуло століття з дня 29 січня, коли відбувся бій під Крутами. Тоді в 1918р, родичі Сорокевича та Пипського не змогли провести їх в останню путь. Ми, привізши землю з Уйковичів та Мальговичів на їхню могилу в Крутах, хотіли бодай таким символічним способом подякувати і віддати шану героям. Ми, як учні цієї самої перемиської „Шашкевичівки” не маємо права забути про подвиг, який вони здійснили для рятування молодої української державності.
Tekst: Natalia Kich Fotoreportaż: Piotr Kich
