Ми пам’ятаємо разом 1932-1933
Для кожного з нас історія Голодомору є дуже ранимою темою, важкою історією і болючими спогадами. Згадуючи ці події в мене мурашки по шкірі. Тодішня влада була дуже жорстока по відношенню до простих людей, я вважаю це не правильно. Тому , що кожний заслуговує шанс на життя і хто ми такі щоб забирати в інших цю можливість жити щасливо. Я надіюся , що в майбутньому така страшна ситуація більше не повториться і всі будуть жити в мирі, злагоді і шанувати один одного.
TAISIA
Голодомор це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зродувіку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню.
Боляча ісорія нашого народу, що пережив не лише демографічний, а й національний удар. Українців поставили на коліна, зламали, витиснули всі соки, подерли пазурами до крові, вийняли серце і розтоптали. І це хвилює мене.
Лихо. Горе. Біль. Кров. Смерть… Це те, що залишає по собі слово Голодомор в моїй душі. Це страшно. Це боляче до самих кісток. Але це те, про що потрібно пам’ятати і не уникати. Не можемо ще раз такого допуститися.
Знаю, що головне не забувати їх – невинних жертв Сталінського терору, що так і не дожили до весни тридцять третього. Вони для нас – зразок волі і терпіння, приклад святих мучеників на землі. Вони варті частинки серця істинного українця, а також пошани кожного, хто може назвати себе Людиною!
Україна велика, гарна, добра та… любляча. То ж постараймося, аби історія не повторювалась, адже мільйони українців не даремно покинули цю стражденну землю, на якій тепер ми, сучасні українці, будуємо незалежну державу.
Віктор
Голодомор. Чорна сторінка в історії України, вона заляпана кров’ю тисячі людей. Важко уявити, що існують люди здатні на такий вчинок. Влада СРСР і сам Сталін були однозначно безсердечні. Коли чуєш про таку історію, яка відбулася з власним народом одразу стає дуже важко на душі. Слухати історії про ті події без сліз, тривоги і співчуття дуже важко. Я вважаю нам обов’язково потрібно пам’ятати цю подію. Вшановувати її кожного року і не забувати нашу історію.
Софія
Голодомор 1932-го до 1933-го це страшний акт геноциду українського народу шляхом створення штучного масового голоду. Ця страшна подія порушила багато людських сердець в цілому світі, тому повинні ми шанувати день пам’яті жертв Голодомору. Пам’ятаймо про цей страшний геноцид щоб це ніколи не повторилось. 28-го листопада запали свічку пам’яті!
Еміля
W naszym domu co roku w dzień pamięci Hołodomoru zawsze zapalamy
świeczkę i stawiamy ją na oknie. Pamięć o ofiarach jest podtrzymywana
przez władze innych państw. Ja uważam, że to była zbrodnia. Ludobójstwo
wywołane przez bolszewików, stalinowskich oprawców. To była
straszna tragedia, straszny ból i straszne czasy…
Marta
Голодомор 32-33 років ХХ століття – це геноцид української нації. Він залишає по собі у моїй душі горе, біль, смерть…. Це страшно. Це те, що потрібно пам’ятати та зробити все, аби не допустити в майбутньому.
Дарина
Kiedy przeczytałam informację o Wielkim Głodzie, miałam łzy w oczach. Byłam przerażona, co ci ludzie musieli znosić. Jak okropne jest to, że z powodu polityki i władzy zawsze cierpią prości, niewinni ludzie. Myślę, że to jedno z najstraszniejszych wydarzeń w historii Ukrainy. Nie życzę nikomu tego doświadczyć. Mam nadzieję, że to się nigdy więcej nie powtórzy.
Margarita
Я до голодомору відношуся як до національної трагедії. Це дійсно страшне лихо та жахливе видовище. Я вважаю, що це винищення української нації, створене штучно владою.
Голодомор – найбільша історична катастрофа України ХХ ст
Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого більшовицькою владою терору голодом, тобто геноцидом.
Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську губернії.
Причини його лише частково мали об’єктивний характер – посуха 1921 року, економічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму, скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму.
Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирних людей, внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.
Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали.
